Два дні в Устилузі працювали польські та українські експерти

 

 

Два дні в Устилузі працювали польські та українські експертиc75d3da4-6092-4189-940d-f898ef48501a

Єдина в області об’єднана міська громада отримала нагоду стати взірцевою у написанні стратегії розвитку. Такий шанс має іще 21 громада в Україні (по одній у кожній із 22 областей). За їхнім прикладом вчитимуться інші.

 

Українці і поляки – партнери з двосторонньою вигодою

Не станемо приховувати той факт, що наші польські друзі працюють на території України не лише з благородною метою допомогти сусідам розбагатіти. Польща уже на тому рівні, коли залучити кошти ЄС для власного розвитку стає все складніше. А європейські гроші мають вкладатися у проекти з чітким баченням перспективи у майбутньому – така головна вимога цієї унії. Й Україна – саме той партнер, який потребує і польського досвіду, і європейських інвестицій.

Президент ВОГО «Асоціація регіонального розвитку» Анатолій Пархом’юк, який не випадково очолив волинський Офіс реформ, адже має чималий досвід у сфері самоврядування, давно і плідно співпрацює з німецькими, польськими, іншими європейськими партнерами у цьому напрямку, каже, що цей проект надзвичайно важливий, він дасть чималий поштовх і порівняно – за короткий час.

Чому – спробуємо пояснити лаконічно на кількох конкретних прикладах.

 

Поляки наші проблеми бачать і вміють вирішувати. З власного досвіду

Фундатор і голова Фонду Менеджерських Ініціатив Любліна Павел Прокоп каже, що чудово знає українську ситуацію із невчасним прийняттям необхідних законопроектів, розуміє, що і районна влада не в захваті від того, що передає громаді й кошти, і повноваження. Каже, що в них теж спочатку відчувалося таке своєрідне протистояння, яке ще болючіше вражало, бо було змішане із новизною та браком досвіду. Розповідає про почуте у громадах Полтавської, Дніпропетровської областей, які вже встигли відвідати в рамках цієї роботи. Запевняє, що у проблемах ми нерідко схожі, але зовсім відмінні у підходах до вирішення питань.

– Ми в Польщі вже 20 років крок за кроком ідемо до покращення, розвиваємо територію. Адже ми – не німці і не французи, котрі завжди жили у багатстві. Тож ми, як і ви, змушені були постійно працювати. Та й досі працюємо. У вас також немає іншої дороги. Але щоб це принесло успіх, необхідний чіткий план, – пояснює Павел Прокоп.

Ці 22 стратегії будуть абсолютно різними вже тому, що території діляться на сільські, селищні і міські, бідніші і багатші, сільськогосподарські і промислові… Устилузька ж стане особливою ще й тим, що центральне містечко – прикордонне. А це – як перевага, так і чималий недолік.

2b2eb72a-f23f-4c54-b6fa-0120f2da5798

 

Навіщо взагалі потрібна стратегія? У нас навіть доріг немає!

Щодо останнього, то Павел Прокоп лише пожартував, мовляв, якби ЄС взявся відбудовувати всі українські дороги, то зовсім скоро розпався би через… банкрутство…

Але кошти на дороги, запевняє, обов’язково передбачатимуться, бо сполучення між селами (у містах ситуація ще порівняно добра) – то запорука якісного і швидкого отримання послуг, медичної допомоги, туристичного розвитку, соціального забезпечення, гарної освіти, розвитку бізнесу. А все це – елементи стратегії. Але то повинна бути не просто дорога заради дороги, а шлях, який принесе додатковий ресурс. Можливо, це буде залучення туристів (у випадку з Устилугом – до музею Стравінського), можливо, налагодження партнерських взаємин із виробниками сільськогосподарської продукції (а на території сіл, як розповіла місцева влада, вирощують полуницю, капусту, огірки).

d0fec5aa-0033-428d-acf1-e17b584855fc

 

Грошей не стане більше, ніж є. Їх треба заробити. Як – теж елемент стратегії

І повноваження об’єднаної громади несуть чималі можливості, особливо – у реалізації проектів, що вкрай необхідні як додаткові інвестиції. Бо ж треба розуміти: коштів від держави надійде рівно стільки, скільки передбачено. І зараз витрачати більше, ніж є, не вийде, тому лишається залучати інвестора і заробляти.

Як можна це зробити, розповідав політолог та економіст із Варшави Анджей Дрозд, котрий довгий час працював у структурах Міністерства закордонних справ, обіймаючи посади консула Генерального консульства РП в Луцьку, керівника Консульського відділу Посольства РП у Гельсінкі та заступника Генерального консула у Львові.

Устилузький міський голова Віктор Поліщук, його заступник Світлана Дубицька озвучили напрацювання у сфері підприємництва та бізнесу, а також, звісно, проблеми, які треба, а головне – можна вирішити.

Окремі з них – справді стратегічні. І перше – митний пропуск. Адже лінія кордону для Устилуга завжди приносила гори проблем, які не додавали, а то й спустошували бюджет міста.

По-перше, постійні черги на дорогах, від яких – страшні ДТП, забруднення повітря і гори сміття. По-друге, на устилузьких підприємствах (так само, як і в довколишніх селах) ніхто не бажає працювати за нашу зарплату, бо ж легше і вигідніше перетинати кордон. По-третє, через потреби часу на території міськради запрацювали малі архітектурні форми та магазини, де торгують спиртним і цигарками (звісно, переважно нелегально), і водночас зникли заклади ресторанного типу (тепер на весь Устилуг – жодного такого!).

Після об’єднання у громаду з’явилися переваги, адже акцизний збір та надходження від продажу нафтопродуктів тепер частково лишаються у місцевому бюджеті. Головне нині – легалізувати цей продаж.

– Але ми з пересторогою сприймаємо той факт, що пункт пропуску планують розширювати (нині пропускна спроможність – 1200 автівок, а планується – до 3000), адже тоді наші дороги перетворяться у суцільні затори. А чим дихатимуть наші діти, взагалі важко сказати, – каже Віктор Поліщук.

d4c6b10a-fd4c-449e-b9c4-b24b721bf0cd

«Соціалка», освіта, культура і туризм – без них нікуди

Школи Устилуга (зокрема й та, що буде базовою, адже найбільша) також потребують вкладів, зокрема з метою енергоощадності. І це, вирішили під час зустрічі, обов’язково буде передбачено у стратегії. Заклади культури (а таких на території громади 22) «з’їдаюсь» чималу частину бюджетних коштів, тож потребують оптимізації і переведення у площину з елементами комерційної діяльності. Про що йдеться? Зокрема на посаду директора Будинку культури можна оголосити конкурс кращих програм, де розвиток і залучення коштів – основа. І лишити 4 чи 5 найкращих. Бо ж якщо громада розраховуватиме лише на себе, то чи варто буде витрачати добру частину грошей на утримання БК? Питання важке, як і оптимізація шкіл та садочків, але без таких сміливих рішень зміни не відбудуться.

А єдиний у світі музей композитора Стравінського – однозначно перевага, довкола якої можна будувати цілу стратегічну програму.

 

І трохи важливого офіціозу. Ініціатор та реалізатор такої роботи – президент ВОГО «Асоціація регіонального розвитку» Анатолій Пархом’юк. Реалізовується задумане в рамках проекту Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програмою польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ РП та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD), ВОГО «Асоціація регіонального розвитку» спільно з партнерами (а це – Фонд менеджерських ініціатив (Люблін, Польща), Фонд «Освіта для демократії», Товариство Лева, Полтавська облдержадміністрація).

 

То – лише початок справи. Далі буде цікавіше, адже поляки та волинські експерти пообіцяли не лише підготувати стратегію, попередньо обговоривши її з активом громади, а й сприяти втіленню запланованого у життя. Словом, співпраця налагоджується на роки. І тут уже не обійдеться без культурних, бізнесових ідей та долучення європейських колег. І головне, запевнили польські партнери, європейський інвестор відкрито і сміливо дивиться на громаду як партнера, адже не треба вже домовлятися спочатку з обласною, потім районною владою, а тоді безпосередньо шукати людей на місці. Дорога відкрита, її лише треба зробити зручнішою.

Світлана ДУМСЬКА.